Аналіз проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зняття регуляторних бар’єрів для розвитку державно-приватного партнерства в Україні та стимулювання інвестицій)», реєстр. № 4237а.
Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народні депутати О. Коваль, О. Кужель, Ю. Дерев’яненко.
Розгляд законопроекту: опрацьовується в Комітеті ВРУ з питань інвестиційної та промислової політики.
Короткий зміст положень, що мають значення для діяльності роботодавців членів ФРТУ: Законопроектом вносяться зміни до ряду статей Закону України «Про державно-приватне партнерство» та Законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про концесії», «Про оренду державного та комунального майна», «Про здійснення державних закупівель»,«Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», «Про приватизацію державного майна», «Про міжнародне приватне право», «Про угоди про розподіл продукції».
І. Змінами до Закону України «Про державно-приватне партнерство» пропонується:
1. розширити перелік договорів, які можуть укладатися в рамках державно-приватного партнерства (далі – ДПП), додавши до частини 1 статті 5Закону про ДПП такий договір як «управління майном». Оскільки договори в рамках ДПП, зазвичай, є комплексними та складними, пропонується внести уточнення до частини 2 статті 5 відповідного Закону, вказавши, що договори в рамках ДПП можуть містити елементи різних договорів, передбачених чинним законодавством.
2. Викласти частину 3 статті 5 Закону про ДПП у новій редакцій, яка уточнює, що окремими законами, які регулюють відповідні форми здійснення ДПП, може встановлюватися інший порядок ініціювання відповідної форми державно-приватного партнерства, вибору приватного партнера, підготовки до укладання, укладання та виконання договорів про ДПП, ніж це передбачено у чинному Законі про ДПП (наприклад, Законом України «Про концесії»).
3. Змінами у ст. 6 врегульовується питання щодо закупівель в рамках ДПП за принципом вирішення відповідних питань згідно із Законом України «Про угоди про розподіл продукції». Зокрема, пропонується відмовитися від необхідності проведення процедури державної закупівлі у приватного партнера за загальним правилом, оскільки державний партнер бере на себе зобов’язання щодо закупівлі таких товарів, робіт, послуг у приватного партнера під час прийняття рішення щодо переможця конкурсу в рамках ДПП та визначення його особи.
4. Приватному партнеру надається право отримувати у власність створені або придбані об’єкти в рамках угоди. При передачі права власності на об’єкти приватним партнером державному за приватним партнером залишається пріоритетне право на користування цим об’єктом (ч.3 ст.7).
5. У частині 1 статті 8 Закону про ДПП пропонується закріпити положення, відповідно до якого приватний партнер отримує можливість використовувати земельну ділянку безпосередньо на підставі договору, що укладається в рамках ДПП, та одночасно із набранням чинності договором про ДПП.
6. Запропонована редакція частини 2 статті 11Закону про ДПП закріплює за органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування повноваження щодо проведення аналізу ефективності здійснення ДПП, визначено також чіткі критерії відповідного аналізу.
7. Змінами до частини 1 статті 15 Закону про ДПП пропонується уточнити, що під час ухвалення рішення про проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення ДПП визначаються обсяг та форми державної підтримки у здійсненні ДПП, а не обсяг та форми фінансової участі державного партнера у здійсненні ДПП.
8. В частині 1 статті 17 Закону про ДПП встановлюється строк (не пізніше місяця після підписання протоколу про результати конкурсу), протягом якого орган, що прийняв рішення про проведення конкурсу, зобов’язаний розглянути питання про затвердження результатів конкурсу.
Уточнюються умови укладання та розірвання договору.
Також статтю 17 Закону про ДПП доповнено так званим «step-in» положенням (step-in clause), згідно з яким особа, яка організовує або надає фінансування в рамках ДПП (кредитор проекту), може брати участь в договорі ДПП на стороні приватного партнера. Якщо приватний партнер не виконує свої зобов’язання за договором ДПП, кредитор проекту може звернутися до державного партнера з пропозицією замінити приватного партнера в договорі ДПП на нового приватного партнера.
9. В частині 1 статті 18 Закону про ДПП пропонується передбачити, що державна підтримка в рамках ДПП може надаватися також шляхом виплати приватному партнеру інших платежів, які передбачені договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства, зокрема, плати за готовність (доступність) об'єкту державно-приватного партнерства до експлуатації (використання), тощо.
Крім того, пропонується доповнити статтю 18 частиною 4, в якій зазначити, що державна підтримка в рамках ДПП надається без проведення державної реєстрації інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій, що передбачено Законом України «Про інвестиційну діяльність».
10. Змінами до статті 20 Закону про ДПП пропонуються встановити для приватного партнера реальні гарантії на випадок неврахування в цінах (тарифах) на товари (роботи, послуги), що підлягають державному регулюванню, інвестиційної складової, або затвердження тарифу на рівні, нижчому за економічно обґрунтований. Пропонується також розширити гарантії приватних партнерів у зв’язку зі зміною законодавства («Stability Clause») та при розірванні договору про ДПП через порушення державним партнером своїх зобов’язань за договором про ДПП.
11. З метою стимулювання розвитку державно-приватного партнерства пропонується доповнити Закон про ДПП новою статтею (стаття 23), в якій передбачити спрощення валютного регулювання операцій за участю учасників ДПП аналогічно до того, як відповідне питання вирішуються згідно із Законом України «Про угоди про розподіл продукції».
ІІ Внесення змін до Закону України «Про концесії».
Серед позитивів для приватних партнерів та інвесторів передбачається:
- можливість укладати договори на безоплатній основі;
- виключення обмеження щодо надання в концесію об’єктів, розташованих у рекреаційних зонах;
- надання в концесію індивідуально визначеного майна, а не лише цілісних майнових комплексів;
- умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів не вважається істотною умовою договорів концесії на створення (будівництво) нового об’єкта за рахунок концесіонера;
- вдосконалено та покращено механізм сплати концесійних платежів. Так, у разі надання концесії на створення та будівництво нового об’єкту концесіонер може звільнятися від сплати концесійних платежів за нові об’єкти, створені за його рахунок;
- концесіонеру надається право фінансувати за концесієдавця роботи з реконструкції, технічного переоснащення за рахунок майбутніх концесійних платежів у випадку, якщо умовами договору концесії передбачений такий обов'язок концесієдавця;
- підприємствам з іноземними інвестиціями надано право передавати спори до міжнародного арбітражного та третейського судів.
Висновок: Федерація роботодавців транспорту України підтримує зазначений законопроект. Він конкретизує «правила гри» для сторін державно-приватного партнерства, зокрема, інвесторів; спрощує та удосконалює механізми державно-приватного партнерства, що сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості України, стимулюванню залучення інвестицій.
